Злапані моменти

Щось мене знову вкусило і я вкотре пробую зібрати більш-менш годящі знимки на 500px. Тому кому цікаво їх спостерігати без моєї епістолярної маячні (на яку мене інколи, все ж таки, вистарчає) прошу дуже, заходьте на сторінку на 500px.

Фото Парламенту тут більше для привернення уваги. До речі, я дещо збрехав раніше, написавши, що в руках був лише телефон. Просто цілковито забув про існування карточки у фотоапараті. А там стільки сюрпризів! Навіть фотографії з відпустки. Уявити не міг…

Пратер — широко відомий парк у Відні. Серед інших атракціонів там є Lilliputbahn (читається “лілліпутбан”) — мікро-залізниця. Там їздить потяг для дітей, хоча дорослих теж катають, а за окремим розкладом потяг тягає паровоз виробництва фабрики Krauss, походженням з Мюнхена, 1928 року “народження”. Його я й хотів зазнимкувати, хоча, мушу зізнатися, саме його рейс ми пропустили – доволі випадково. Якщо будете там, — слідкуйте за розкладом, паровоз їде приблизно о 12й. Якщо хтось захоче повозитися, наполегливо рекомендую брати комбі-квиток “Riesenrad+Lilliputbahn” — отримаєте найстаріше колесо огляду в Європі та вузькоколійну залізницю в додачу на кілька євро дешевше.

Потяг з’являється з імпровізованої печери.

/занудним, педантичним голосом/ Нусдорф до 1891 року був сам по собі, але зараз є частиною Відня, в 19-у районі. /педантизм в тоні автора десь зникає/ – зацікавлених німецькомовних прошу звертатися до Вікіпедії, не буду ж я її перекладати. Раптом що, — а я си змучив.

Я би про нього і не знав, якби не leto_t, яка в своєму ЖЖ показала фотографії моста з левами. Після того я вже не міг собі дозволити там не побувати. І аж раптом, цьогоріч я знову у Відні, програма вільна. Якось, цілком випадково, згадали, що на півночі Гануся рекомендовала нам район хойрігерів (німецькомовні тикають тутка; для решти громадян – коротко: хойрігер — це щось на зразок винного пабу, де пропонують скуштувати молоде, тобто цьогорічне вино та мають мінімальні до того вина закуски). Сказано — зроблено, але погода думала інакше, тому самому Нусдорфу з його хойрігерами ще треба присвятити час, але першу прогулянку там ми все ж таки здійснили.

Далі — кілька фотографій. Про міст з левами — іншим разом.

В мене цікаво складаються відносини з певними містами чи місцями. Мабуть, як і в багатьох: з першого разу не подобається — потім навпаки. Мабуть, буває і в зворотній бік. Мені на разі щастить.

Так і з Будапештом. З першого візиту він викликав у мене відразу. Помпезність, імперські настрої. Але ж — столиця імперії? Все так і мало би бути. Другий візит — і місто я сприйняв інакше. З третього візиту ми просто потоваришували. Може, не останню роль в цьому зіграло місце проживання (рекомендую: Helios Hotel Panzió).

Власне, третього візиту пощастило й зі світлом. Принаймні, я побачив Парламент так, як хотілося би. Ну, з телефоном в руках, а що з того…