На озерах

December 21st, 2019 @ 19:33

Продовжуючи попередній запис, варто зазначити, що навіть дзеркальна камера зі штативом вже ставлять купу задач з компоновки кадру (можна нижче/вище, підійти/відійти, посунутися праворуч/ліворуч), хоча діапазони таких “регулювань” відверто обмежені. В той самий час з високої драбини, як каже Назар, можливість вибору ракурсу ще ширша, відтак, проблем вибору ще більше.

Цікаво, що можливості зйомки в міру подібні до великого чорного фотоапарата (©): можна поколупатися в raw’ах пізніше, перескласти панорамку, вибравши проекцію на свій смак і т.ін. І, вже пізніше, прискіпливо розглядаючи скоєне, помітити себе на фото.

Langwieder Seen, Bayern. Deutschland © 2019 Alex Nedovizii

Записано в: Німеччина Немає коментарів Мітки: , , , , , , , ,

Озера Лянґвід

December 21st, 2019 @ 15:38

Мабуть, кожен, хто робить перші кроки в аерозйомці дроном, в першу чергу дивиться під прямим кутом до землі. Насправді незвичний вид дозволяє побачити інакше звичні об’єкти, адже, варто бути відвертим, з літака ми їх бачимо під кутом — все ж таки, високо літає, та й підлога не скляна.

Я не став виключенням і в останні дні осені, маючи можливість «політати», зайнявся тим же. Далеко їхати не було часу та настрою, то ж озера Лянґвід біля Мюнхена виявились саме тим місцем.

І побачили ми отаке.

Langwieder Seen, Bayern. Deutschland © 2019 Alex Nedovizii

Записано в: Німеччина Немає коментарів Мітки: , , , , , , ,

Lainbachfälle

August 20th, 2019 @ 20:34

Водоспадики на річечці Лайнбах (втім, правильніше все ж таки казати на потічкові, позаяк der Bach, згідно Duden, має відповідати українському “потічок”) — цілком легкодоступний маршрут для прогулянки поблизу Кохеля (Kochel am See).

Було діло, ми там були в грудні, за теплої погоди осіннє листя грало по-своєму цікаво. Іншого разу — буквально кілька тижнів тому, коли прогноз обіцяв хмарність та трошки дощу, що насправді й мало місце, та в лісі то не грає істотної ролі.

Нижній каскад не надає багато варіантів для зйомки, в той час коли з верхнім можна непогано побавитися — хоча запорукою того мають стати водозахищені черевики та акуратний вибір місця постановки штатива. А далі “молочні ріки” вже забезпечені ;) мабуть, варто знову туди навідатися за золотої осені. Аби тільки встигнути в той коротенький період.

Lainbachfälle, Kochel am See, Bayern. Deutschland © 2019 Alex Nedovizii

Lainbachfälle, Kochel am See, Bayern. Deutschland © 2019 Alex Nedovizii

Записано в: Німеччина Немає коментарів Мітки: , , , , , ,

Фанатам Strava

March 28th, 2019 @ 17:06

…стане трошки легше жити з новою планувалкою маршрутів, позаяк навіть без преміума доступна теплова карта, причому – ваша особиста. Без бабла. Власна теплова карта. Крутяк.

Наприклад, я кілька років не їздив від Пуххайма до Аллінга – а доріжку видно без проблем. Хоча так одразу я її не згадаю, ані від повороту в Пуххаймі, ані на мапі.
Записано в: Роверове Немає коментарів Мітки: , , , ,

Одного дощового дня в Парижі

March 20th, 2019 @ 22:54

…одного дощового листопадового дня.

Париж, Франція. © 2018 Alex Nedovizii

Записано в: Подорожі Немає коментарів Мітки: , , ,

Müller’sche Volksbad

December 7th, 2018 @ 9:55

Ото вчора видався вечір, який дозволив перегулятися містом і згадати, з якого боку підходити до штатива… як вдало підказав Ромко на мордокнижечці, востаннє ми з ним так ще по Львову гуляли.

Das Müllersche Volksbad (“народний басейн Мюллера”, чи то купальні) — то один з басейнів-купалень Мюнхена, що був побудований в стилі модерн (також відомому як “югендстиль”) в 1901 році як найбільший та найдорожчий басейн світу та перші громадські купальні в Мюнхені. Будувалося на гроші інженера Карла Мюллера.

Знаходиться поблизу будівлі Німецького Музею (Deutsches Museum) на березі Ізара. Висока вежа містить резерв води та підтримує постійний тиск води у двох наявних басейнах. Більший, розміром 12х31 м, був початково “чоловічим” басейном, менший же, розміром 11х18 м, аж до 1989 року виключно жіночим. Від початків присутня римська парна. До 1978 року в підвалах була “ванна для собак”, як і 86 окремих ван та 22 “душових кімнат”. Оскільки в 20-му ст. вани та душові поширилися майже по всіх приватних помешканнях, ця частина купалень не використовувалася дуже давно; зараз декілька з тих ван лишили з демонстраційною метою.

München, Bayern. Deutschland © 2018 Alex Nedovizii

Записано в: Німеччина Немає коментарів Мітки: , , , , , ,

Післямарафонний вінегрет думок

October 14th, 2018 @ 19:33

Епіграфом до цієї нотатки мав би бути анекдот про ворону, що летіла з лебедями в далекі краї, птаху сильну, горду і сміливу. Але не буде.

Сьогодні мені вдався великий крок в спортивному житті офісного працівника: пробіг свій перший марафон. Повну дистанцію. І, позаяк зараз добре не буде, добре було вчора, вирішив ще й думки понаписувати, що в голову приходило. Ці думки будуть неструктуровані, просто всіляке різне.

…перші 30 кілометрів люди зазвичай говорять. Потім говорять дуже мало і, в основному, щось типу “не вмирай прямо тут, лишилося Х кілометрів”. Усвідомлення часу Y для подолання цих Х кілометрів з кореляцією на поточний стан організму ентузіазму особисто мені не надто додає.

…багато чого “виїжджається” на ендорфінах. В нормальному стані, страждаючи після 35 км (які мені особисто попалися на ненависну частину Мюнхенського марафону - музейний квартал) я би просто забив на біганину і пішов домів пити пиво. Але тут “ми ж за це заплатили”. Страждаєш, біжиш. Чи то пак, намагаєшся бігти.

Трохи серйозніше, але мій улюблений контроль швидкості за каденсом (частота, кількість кроків на хвилину) після 30 км особисто для мене працював вже фігово: ноги втомлюються, крок скорочується і ті ж кроки на хвилину вже не приносять бажаний темп. Збільшувати каденс теж не дуже получається: пульс натякає, що це не найкраща затія. Ноги теж не в захваті.

Ейфорія від підтримки, коли прийде хтось з друзів (Андрій, Настя!) перекриває будь-які страждання ще за 100 метрів до місця зустрічі. А якщо то перед фінішом - донавалюється (якщо це можна так назвати, гхм) вже просто на автоматі. 

Усвідомлення фінішу доганяється пізніше. Набагааато пізніше, навіть після мімімідальки. То було змагання з самим собою. Воно геть інакше.

Загальна атмосфера події з постійною підтримкою глядачів (ну й нехай, що не свої - свої все одно потім прийшли, хоч і не домовлялися) дуже суне вперед. Посміхаєшся, піт тече, висихає на губах, тобою можна зализувати текілу, але пре.

І вже потім, лише потім, виповзаючи з ванни вдома, можна закричати “Господар (тренінг план) подарував Доббі шкарпетку! Доббі вільний!”. Доббі вільний… до наступної ідеї “чи не взяти участь в он тій події…”.

Записано в: Потік свідомості Немає коментарів Мітки: , ,
Працює на Wordpress.
© 2008-2020 Alex Nedovizii.