Злапані моменти

Минулого тижня погода тішила своєю красою та весняністю — я навіть машину помив (схоже, вперше за цілий місяць, бо десь ще в січні відбувався той процес попереднього разу… що то було з вигляду — моторошно згадувати). Втім, та ж погода швидко все розставила на свої місця (машина знову брудна та на вихідних вітром здувало). В суботу здувало менше (логічно: не гуляли ж), в неділю — просто зсуваючи машину з траси. Словом, типова «весняна» погода.

Потинявшись навколо ставків в Івано-Франковому добре менше, ніж планували, спакувались в автівку та й рушили додому, де, як справжні лінивці, відіспались ще й вдень. Погода надалі тішила сірятиною та вітрюганом і, за якимись там законами, що їх часто-густо називають законами підлості, з маргінальної виправилась на таку собі інтелігентну, але вже сьогодні. Ну та певно: працюємо ж…

Попри сірятину сверблячка в пальці домоглась кількох спусків затвору. Нелегко передати той стан природи з тим диким вітром і, при тому, все ж відсутністю техногенних звуків, таки собі суворий спокій. Ніби з технічної точки зору все і просто; діапазон яскравостей сюжету невеликий, вкладається в можливості техніки з запасом, а от показати, як слід, — ще та задача. Про надрукувати на разі не йдеться, добре, що «проявив» прийнятно. Лишив в якості виставкової на разі ось цю картинку, далі, може, ще щось допиляю до придатного виду… Втім, попри певний дискомфорт погоди, сам її настрій мені сподобався. Як сказала Юля, така собі боротьба сезонів.