Злапані моменти

Прінтер готовий… пиво налите…
Починаємо :)

В суботу катнулись в Орявчик з Костею, Юльцею, Філом унд компані. Там я вперше став на лижі, що давно вже обіцяв другану Ромкові (та, Тобі!) та Юльці. Правда, Юльці – в обмін на обіцянку пробувати борд. Раптом попре більше?

Згадую, як вчився їздити автомобілем і вперше розігнався до 45 км/год по Науковій. Тоді дозволили включити четверту (!!!) передачу! Та то ж Формула-1, холєра, була! Так і з лижами. На відео – гальмо гальмом, але в житті то відчувалось як болід. Словом, посмійтеся теж:

Вперше на лижі from Sasha Nedovizii on Vimeo.

Вчила мене кататись та знімала відео Юльця, я лиш змонтував докупи.

Зламавши чергову сувенірну ручку, нашвидкуруч вродив антирейтинг «карпарацівних» сувенірів:

1. Ручка з емблемою «хвірми».
Ніц не пише (порівняно з моїм Waterman). Більшість з подарованих зламались, не переживши місяця використання з періодичним лежанням на столі. Рейтинг поломок: зламана кнопка, загублений або випадково зламаний ковпачок. На моїй пам’яті лише одна фірма не зажала грошей нанести свою символіку на елементарні Parker Vector, такі ж, як мій 11-річний пластмасовий, навіть не металічний «Вектор», досі живий.

2. Календарі настінні.
Фотографії в вирвиочних кольорах, будь-яка репрезентація місяця, крім нормальної сітки (дні тижня по горизонталі направо, тижні — по вертикалі рядками). Єдиний нормальний календар, що я бачив за 6 років, належав Львівському Авіаремонтному Заводу. «Виїхав» не в останню чергу за рахунок фотографій літаків — не пожлобились за якісні грошей дати.
(продам дорого фотографії на календар :о))

3. Щоденники.
Moleskine, альтернативи… Найбільше вставляють пожмакані «закладочки», які могли би бути шовковими (і навіть інколи на те претендують!), але з їхнього звичайного стану смішно шнуркам моїх гірських черевиків.

4. Футболки з логотипом.
Це феєричний здипець. Рідко хто не пожме грошей бодай на бавовняну футболку. На адекватну синтетику — Боже упаси — бачив один раз в житті. Один!

5. Попільничка.
Ніколи би не пережив бачити логотип своєї фірми, закиданий попелом. Sic!

6. Парасольки.
Вожу в багажнику машини «тростинку» з емблемою одного дуже серйозного банку. Насткільки серйозного, що їх корпоративна парасоля гірше моєї, купленої бознаде за 50 гривень.

Мав нагоду переглянути кілька «фотозвітів» про різні подорожі. Одного не розумію: ну навіщо по вулиці голим бігати (© Альф, якщо хто не знає) ой.. сцяти проти вітру (© я) тобто знимкувати проти Сонця? Ну як вміють — нема питань, але ж вміють раптом 3%. Але всі, хто показують це «щось», видають його за художнє…

P.s.: питання риторичне, читати слід гамлетівським голосом..

Рівно рік тому я пробіг 1,3 км за 9:58 хв та здох. А сьогодні, після місячної перерви, відносно легко дались 6,5 км за 45:29… За цей рік позаду лишились майже 350 км, на які було витрачено 1 день, 15 годин та 5 хвилин. І півмарафон.

Отакої…
 

P.s.: на разі я більше уваги приділяю спорт-трекеру Endomondo → долучайтесь!

Правий був Олексій, коли поправив мене (після походу на Хом’як), що я все ще не знаю, що таке цокоти :) тепер, завдяки Андрієві, який організував походик на Горган Явірницький, таки знаю! І коли така байда розміром з декілька мене ще й похитується, виникає маса вражень.

Можливо, комусь згодиться: трек з урочища Женець до Горгана Явірницького (він же Явірник-Горган на іншій мапі, лишу обидві назви). Джерело 1 — то так, начерпати кружкою поволі, друге — суттєво краще. Але від табору до нього йти було далеко, то ж ми з Назаром «використовували» перше.

Мало не забув. Стежка в лісі (де джерела) по суті відсутня — де бачиш, там і йдеш.