Приблизно рік тому зайшла розмова з двома моїми колегами щодо ресурсів для спілкування, в якій прозвучала думка про занепад культури, скажу так, (інтернет)-форумів. Мій колега стверджував, що всі перейшли на пикокнижечку чи інші фкантакти, там зручно постити “фоточкє” (навмисне перекручено) та коментувати. Я з ним якось, без особливої дискусії, мовчки погодився. Справді, примітивність тикання кнопки “подобається” відбиває бажання в користувача хоч якось напружувати звивини. «Тренд часу…» — сказав я тоді собі ж подумки.
Але нещодавно думка радикально помінялась. Все було дуже просто.
Дві рознесені в часі дії, які мене наштовнхули на перегляд думки, були вельми прості та навіть однакові: пошук інформації. Одна частинка була точно бачена мною на пикокнижечці (мені здається, чи я почув іронічний сміх?), а друга — на форумі. Так от, друга знайшлася миттєво навіть без всезнаючого Гугла. Першу, до слова, я досі “пошукую”, в якості збоченого спорту.
Остаточно в думці про те, що правильний форум “живєє всєх живих” я ствердився, шукаючи інформацію для побудови роверка. Дідька лисого хоч якийсь сайт має такий набір інформації, як “калєкцівний разум” типу mtbr.com чи road.cc — залежно від характеру роверових потреб, звісно.
Словом. Фотоаматори. Нагадую про існування ФотоКлюмби. Вона подекуди аж занадто мовчазна, але цілком жива. Без пузомірок і тупокнопки.
Тогоріч я (з якогось переляку) підписався в Ендомондо на змагання (challenge), яке краще назвати мотиватором — “2014 км за 2014 рік”. Ну, купівлею велосипеда це швидко було виконано, то ж на цей рік хотілося чогось більшого…
Позаяк взимку я хоч і катав, але до відчутних кілометражів не доходило, вирішив, що можна собі взяти за мету щось на зразок 10 км на день. То ніби 3650 км на рік. Троха си налякав, але лічильник запустив, кручу педалі, бігаю, трошки вибираюся в гори (ну, ще плаваю та взимку лижі були). Періодично споглядаю. Станом на сьогодні маю 1957 км. Теоретично мало би бути 1590 (бо 159-й день року), але буде відпустка, буде ще осінь чи не кожен день вдається вибратися роверком, то ж на разі особливо тішитися нічим.
Нащо то пишу? Навіть не знаю – раптом хтось захоче мотиватора безкоштовного. Мені статистику підбиває Ендомондо (історично склалося так, що я на ньому маю практично все прослідковане), то як хтось ним користується – можу поділитися, так би мовити, мотиватором. Або зробіть собі свій… Діло нехитре ж.
P.s.: розумію, що для певних моцних типу Юрка ці мої звитяги — курам на сміх, але для офісного щуря мене — вже щось.
Вчора поїхали з колегами пообідати неподалік від офісу, позаяк дощ лив стіною та був той рідкісний день, коли я поїхав на роботу машиною. Зауважив, що, сівши в машину, всі пристібнулись без нагадування. Двоє німців, поляк та словенець.
Вдома до того вдалося привчити батьків — більше, ніж нічого — але бували випадки, коли людям треба було пропонувати піти пішки, якщо вони не хочуть пристібатися. Хоча ті, хто мене знає, знають, що переважно я їжджу вельми спокійно. Отаке…
Роверові вихідні. Звучить цікаво, але треба спробувати на собі, чи то пак, на своїй дупі, нє? (адже всі спершу розповідають про пригоди на дупу, як в прямому, так і в переносному плані… ну от, наприклад).
Минулі вихідні видалися вдвічі довшими, ніж зазвичай. Все ж таки, католицька Паска. Працьовиті німці мали два додаткові вихідні (пригадую, як на початку року мої колеги охали біля календаря: більшість свят припадає цьогоріч на вихідні і вони, на відміну від України, на “наступний робочий” не переносяться). Ну, німці мали, та й ми з ними теж. Позаяк з певних причин первісні плани довелося відкласти, вирішили спробувати роверками повозитись неподалік Мюнхена. Тогоріч були в Мурнау-на-Штаффельзее, сподобалося, то ж вирішили туди й податися.
…та доцільність використання більш, ніж одного джерела.
Почитуючи на днях Autobild, черговий раз здивувася терміну, який ніколи не зустрічав та інтуїтивно зрозуміти не міг. Ряд автомобілів згадується, як erlkönig. Аж нарешті, згідно заповіданого “Не бійтесь заглядати у словник: це — пишний яр, а не сумне провалля” (не перебрехав?) заглянув у словник. Я користуюсь давно купленим LingVo, хоча його можливостей було вже відчутно мало навіть при вивченні німецької на B1. Але сила звички, куплений, встановлений на телефоні…
Словник, отже, запропонував переклад згаданого erlkönig як “лісовий цар“. Ті ділянки мозку, які ще опрацьовували краєм ока прочитану статтю на Autobild, зависли. Лісовичок Ford S-Max (тоді я дивився саме статтю про нього). Ну, з “тумбочкою” “Лісовик” ще якось в’язався: незграбне, явно не ганяти. А як бути з BMW 7xx чи якоюсь там свіженькою зіркою*?
Розгадка, як виявилось, лежала на поверхні. Біглий погляд в Duden чи ще десь (я вже забув, направду), дала англомовний переклад: erlkönig (нім.) = erlking (англ.) = camuflated test (prototype) vehicle. Отако. Закамуфльований лісовичок, ггг.
* – під словом “зірка” тут мається на увазі Mercedes-Benz. В Німеччині загально відомими є “псевдоніми” трьох відомих автовиробників: Propeller, Vier-ring, Stern. Вгадайте, хто є хто…
Щойно набрів на запис в блозі Павла Косенко щодо програми, яка одразу «псує» знимки, прямо під час зйомки. Думка: я настільки старий, що пам’ятаю часи, коли Павло знимкував пейзажі. Ггг :)
Одразу скажу, що мене просто задавила жаба стосовно Дякового поста "#wbtwd"; не тому, що я не їздив в той день ровером на роботу (якраз їздив), навіть не тому, що не зняв відяшки (але ж не зняв), а бо в нього кльова відяшка є, а в мене — не є. Жахіття. Жєба торжествує.
З такого страшного приводу торжества жєби я згадав, що в мене є надцять гігабайт необробленого відео з нашої сніжно-роверової прогулянки, що ми з Юльцею здійснили в останній день минулого року — закриваючи сезон — аби відкрити його знову першого січня року вже цього. Сів і з одного підходу зробив мацьопкий ролик. Правда, я дещо лопухаюсь ще з відео: часом кріплення зле виставлю, часом ще яка біда, тому оригінал так собі, як і його похідна.
