Архив мітки «я»

Я, ворона, пташка сильна… (2)

5 Серпня, 2013 @ 11:53

Початок серпня ознаменувався двома туристично-спортивними здобутками, чому я, ворона, дуже тішусь. По-перше ми з Ростиком минулого четверга, планувавши просто побігати для задоволення та фізичного навантаження, несподівано (!) пробігли півмарафон. За цей забіг особисто я мав три рекорди: 1 година бігу – 9,85 км; 10 км – 1 год 0 хв 56 сек; півмарафон – 2 год 20 хв 04 сек.

А наступним акордом після цього став похід на гору Хом’як. Треба зазначити, що на Ґорґани я ще не ходив жодного разу в житті (взагалі мало де по Карпатах бував), відтак що таке цокоти — не знав :) тепер знаю. Цілком матрасний підйом від КПП урочища Женець (червоне маркування) закінчився підйомом на 220 метрів на кілометр від полонини Бараня. Альпійка та камені – лєпота. Спуск був не менш веселим. Зате повезло з ночівлею: на полонині Хом’яків було 4 (!!!) компанії з наметами. Навіть пісень ніхто не горланив. Наступного дня злізли в урочище Женець та й пішли в Татарів – аби повернутись додому засвітла.

Може, автомобілістам в пригоді стане: дорога Львів — Івано-Франківськ через Калуш-Долину: покоцаний Болехів, пи… пухнастий звір в Долині, решта нічогенько. Через Рогатин, Бібрку: Галич та Бурштин — асфальт вирізаний, ще не залитий; Рогатин — місцями погризений, ще не залитий, від Рогатина до Нових Стрілищ годящо, біля Нових Стрілищ пи.. ну, ви вже знаєте, пухнастий звір, далі місцями так-сяк і вже від Бібрки до Львова заасфальтовані всі ями. В Бібрці — повна Бібрка.

Filed under: Потік свідомості 4 коментарі Article tags: , , ,

Велоспостереження

28 Липня, 2013 @ 20:12

Це кльово :) ← насправді, це найголовніше.

Не вистарчає: 1) дзеркала заднього виду; 2) покажчиків поворотів; 3) стопи не світяться. Люди-люди, їх мільйони, їх мільярди, хай їм грець…, водії вчора попадались нормальні. На диво.

За уїкенд катнув трошки менше 30 км, але для мене це як Тур-де-Франс! Дуже класно, що взяв разом з роверами тримачі для того, аби їх можна було машиною возити — фактично, самим ровером возився там, де хтів. Та й завтра везти віддавати два ровера буде легше.

Потихеньку вникатиму в тему, може, на наступний сезон розживусь.

А от який вчора був захід Сонця…

Захід Сонця біля ЗПС аеропорту Львів © 2013 Alex Nedovizii

Filed under: Потік свідомості Comment (1) Article tags: , ,

Ставлення до…

25 Липня, 2013 @ 13:20

Люди з організацій, для яких я можу бути клієнтом та приносити їм гроші, не відповідають на листи електронною поштою з цілком конкретними запитаннями, тихенько все ігноруючи.

Чоловік з Лондона, для якого я не є клієнтом та лише можу потребувати його допомоги, попри лист, що повернувся (чомусь) знаходить мене всіма доступними йому способами.

Привід замислитись…

Filed under: Потік свідомості Comment (0) Article tags:

Йо-хо-хо і скажений ровер

9 Липня, 2013 @ 18:03

Знаєте, є такий двоколісний вид транспорту: велосипед.
І є такі його власники (не всі): велосипедики.

“Креатив” мій, якби раптом.
Замість епіграфа.

Активно пересуваючись містом та нарікаючи, подекуди, на відсутність часу, з зацікавленням спостерігаю за трансформацією свого міста, хоча переважно — його центру. Мені часто та періодично доводиться бувати там власним автомобілем, хоча я би хотів скоротити кількість візитів власним автотранспортом, хоча це на разі вдається так собі. Перепон на шляху деурбанізації вистарчає: нездала система громадського транспорту — перш за все.

“Європеїзуватись” з ровером поки що теж складнувато: зупиняє кількість оголошень про крадіжки роверів (зрештою, мені пропонували для економії коштів в якості “порога входження” в систему купити ровер, вкрадений в Європі, причім не як-небудь, а через магазин, що такими роверами торгує, у Львові) та майже повна відсутність роверистської інфраструктури. Та велосипедики…

Власне, такий співзвучний з лайливим словом термін народився у мене доволі свідомо і, буду відвертим, я вкладаю в нього всю зневагу, яку годен. На жаль, представників цього підвиду серед роверистів дуже багато; за моїми мірками — десь так 9/10. Може, 8/10. Але ситуації це не міняє.

Маючи бажання в ближчім часі взяти ровер напрокат, на уїкенд, просто покататись, вирішив перечитати ПДР. Переважно, за кермом автомобіля чи будучи пішоходом, я намагаюсь їх дотримуватись, так само переважно получається.

Відкриваю розділ 6 — “Вимоги до водіїв мопедів (sic!) та велосипедів”. Буквально з другого пункту починається: 6.2. Велосипедист має право керувати велосипедом, який обладнаний звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду – білого кольору, по боках – оранжевого, позаду – червоного. Для руху в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості на велосипеді повинен бути встановлений та увімкнений ліхтар (фара). Добре, в прокаті ровери відповідають вимогам. А на практиці? Я вже гальмував “в підлогу” зі швидкості 44 км/год, їдучи по вулиці Кульпарківській, коли фари “вихопили” з темряви ровериста. Початок листопада минулого року, історія звичайна: світло ще не включили, Сонце вже виключили.

Далі: 6.6. Велосипедисту забороняється: … в) рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих). Навіть коментувати не хочу. Але підстрибую, в ролі пішохода, щоразу, коли ззаду проноситься щось, минаючи мене в 15-20 см і несеться далі.

А тепер найцікавіше. 6.7. Велосипедисти повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу. Насправді це — апофеоз. Тобто, якщо я правильно розумію, велосипедист не може рухатись “під цеглину”. Або проти руху по вулиці з одностороннім рухом. Або не показувати маневри (далі йде неперекладана гра слів на місцевому діалекті). “Не може” тут значить “не має права”. Але ж робить…

Одна моя знайома чесно визнає, що (цитата) їздить ровером по тротуару та парках, бо не знає ПДР і пунктів з Правил, що стосуються ровера. Sic! Так, саме так! Машиною так не їздить. Тьху-тьху.

Один мій знайомий щиро дивувався тому, що я не став тертись правим боком своєї машини, рухаючись в напрямку вулиці Січових Стрільців по вулиці Костюшко, коли він рухався просто мені назустріч. Так, я його змусив майже вилізти на бордюр. Інакше місця для роз’їзду не вистарчало.

Акурат вчора двоє роверистів крутили мені пальцями біля скроні, проїжджаючи на червоне світло одне з перехресть, що відоме жвавим рухом на червоний (для нашого спільного напрямку руху) сигнал світлофора. На диво, вони виглядали не на велосипедиків, а на спортсменів.

Приблизно раз на місяць, не частіше, я бачу ровер, укомплектований дзеркальцем заднього виду, або аналогічне дзеркальце на шоломі у його власника. Раз на тиждень — ровериста в шоломі.

Прикладами можна ще мегабайти трафіку нагенерувати.

Що мене у всьому тому, як то кажуть, “стрьомає”? По-перше, нетерпимість роверистів до мене в амплуа водія. Саме ті спортсмени вчора мене “насварили” (жестикулярно), за “фа-фа” та вказання пальцем на світлофор. Якої холєри я показую поворот, коли подібних до них об’їжджаю? По-друге, це невігластво більшість людей не тільки не бажає виправити, а й, схоже, ним пишається. І мені стає страшно від того, як тепер слід буде проїжджати перехрестя Костюшка-Січових Стрільців, в світлі новозбудованої велодоріжки, такого щастя для велосипедиків. Якщо, звісно, вони нею користуватимуться. Адекватним роверистам — тисну руку.

Люди, не будьте велосипедиками. Будьте велосипедистами. Поширення вітається. Dixi.

 

Post-scriptum. Не в тему, але про хороше. Двічі за останній тиждень користувався платною паркувальною зоною, що облаштували на Валовій. Зручно та по-європейськи. Кумедно тільки з “системи” — дядька, який на в’їзді в паркозону натискає на автоматі кнопку та дає квиток. Покращення євродосвіду? Прикільно…

Post-post-scriptum. Ні в якому разі не підтримую паркування на та гуляння по велодоріжках.

Filed under: Потік свідомості Comment (0) Article tags: , ,

Ностальжі…

5 Липня, 2013 @ 13:27

Інколи у мене в офісі «відвалюється» wi-fi. Тоді доводиться переключати лептоп на сотовий інтернет, що працює через EDGE, штуку вельми медитативну. Тоді я згадую часи, коли у мене домашній інтернет вперше став безлімітним, щоправда, на швидкості 128 Кбіт. Повільно, але впевнено (адже до того був пакет з обмеженням трафіку, але на 1 Мбіт). Навіть кіна і ще ряд штук на тому качати умудрялись. Ностальжі…

Filed under: Айтішне, Потік свідомості 6 коментарів Article tags: ,

Я, ворона, пташка сильна…

24 Червня, 2013 @ 20:19

…цим прошу присвоїти мені почесне звання ворони ФотоКлюмби, пташки сильної, та через всю голову …ї. Залік складено в одноденному забігу на г. Петрос в компанії друзів-лосів та лосенят, за маршрутом Ясіня – Петрос – Кваси. Докази проходження маршруту у вигляді треку та знимок до заяви додаються…

Отже, того тижня прогноз погоди зіпсув плани поїздки на озеро Дийда, що на Закарпатті, з метою матрасення та алкокемпінгу. Заміна знайшлась швидко: товариш мегалось Ромко запропонував «пробігтись» на Петрос, все за один день (суботу), адже прогноз на неділю тішив дощами та грозами. Заради дотримання порядку слід зазначити, однак, що в суботу нам теж обіцяли такого щєстя, але тіко по обіді. І щєстя нас не минуло…

До фотографій з розповідями перейду вже дуже скоро, а поки що – учасники походу на вершині.

© 2013 Alex Nedovizii

Filed under: Потік свідомості, Я Comment (0) Article tags: , ,

Designed for MacBook Pro

24 Червня, 2013 @ 19:32

Айву навіть не снилось…

Image 1

Filed under: Apple, Потік свідомості Comment (0) Article tags: , , ,
Працює на Wordpress.
© 2008-2020 Alex Nedovizii.