Тогоріч, будучи у відпустці в Італії, мали нагоду поглянути на гори Південного Тіроля (Alto Adige) і, зокрема, на одне з озер — Lago di Anterselva. Німецькою воно називається Antholzer See, а як українською — я й гадки не маю.
Навколо озера йде пішохідна стежка, цілком пристосована для дітей, людей поважного віку та тих, хто звик милуватися природньою красою. В кращих точках є лавочки, можна присісти, відпочити, наслодоитися тишею, подумати про щось своє.
В нас же не обійшлося без пригод: ми помітили вказівник на гірський маршрут. Топогорафічної мапи я з собою не мав (як виявилося, дарма), то ж випадково трошки полосячили. Але про це — іншим разом. Сьогодні мова про озеро. Точніше, фотографії. Вже від стоянки було гарно:
(більше…)
|
…по дорозі з Брунека до Падуї.
(більше…)
|
І знову здрастьє :)
Як виявилося в процесі експлуатації, купівля двох велотримачів на машину була абсолютно виправданою: торік це дозволило взяти з собою роверки в подорож до Дрездена та поколесити вздовж Ельби та по Саксонській Швейцарії, здійснити кілька менш масштабних вилазок, а цьогоріч ми відкрили сезон возіння шосейників (в першу чергу через те, що від’їжджати від свого села в незвідані краї стає все довше й довше). Якщо хтось шукає тримачі – з чистою совістю рекомендую Thule ProRide 591. Зараз мені ліньки шукати, але за тестами ADAC то най-най-най з велотримачів, що є на ринку Німеччини.
Ще одним вдалим рішенням було призначено збирання мап навколишніх регіонів. Як виявилося ;) на туристичних мапах часто є пропозиції в т.ч. веломаршрутів, тому коли ліньки думати – відкриваємо якусь мапу та поїхали. А машина дозволяє швидко дістатися «на точку», не будучи залежним від примх Deutsche Bahn.
З регіоном «Синьої землі» (Das Blaue Land) та його центром Мурнау в нас взагалі любов ще з позаминулого року, хоча й дещо своєрідна: воно періодично вітає нас дощем. Втім, навіть дощі тут шикарні. Не обійшлося і цього разу, але поцяпало вже буквально під кінець закатки. Воно й добре: Юлі другий раз в житті на шосейнику педалити по мокрому було би не надто весело.
(більше…)
|
Інколи беру з собою під час поїздок роверком не тільки каву, але й фотоапарат. Добре, що в Юлі є маленька бездзеркалка :) мацьопка, але по якості, як колись вже зазначав, не поступається ВЧД.
Ніби й написав би щось щодо прогулянки, але й написати толком нічого. Вони майже завжди такі: лісок, озера, гори. Багнючка, щебінь, грунтівочка. Така от моя велобаварщина…
(більше…)
|
Вид з замку Castello di Tures (Burg Taufers) на містечко Campo Tures (Sand in Taufers).
|
Castello di Tures (нім. Burg Taufers) – замок поблизу містечка Campo Tures (нім. Sand in Taufers). Італія, автономна область Alto Adige (нім. Südtirol). Ще кілька фотографій є на ФотоКлюмбі.
І подвір’я замку:
|
Приїхавши в Зюдтіроль, ми спочатку не надто тішилися погоді: ніби відпустка, таке-сяке, а воно хмарно і час від часу цяпає дощиком. Хоча, пізніше, дійшли висновку, що в тому є своя цікавість. А з якими емоціями ми згадували цю погоду кількома днями пізніше, коли смажило в Маранелло та Падуї, о-о-о, словами не описати…
Вид з балкончика гостьового будинку в San Lorenzo di Sebado. Саме там ми «познайомилися» з італійськими розетками, які хоч візуально і схожі на європейські, але фіг там: без перехідника ані телефона зарядити, ані ноут втикнути… переважно зустрічається, звичайно, тип L.
|
