Злапані моменти

Минулого тижня врешті решт я добрався до сосен, що давно не давали мені спокою. Прикидав час на зйомку і так, і сяк, та то погоди нема, то того самого часу, то настрою… Словом, повідмазувався сам собі та й досить, позаяк — доїхав же.

З цього ракурсу їх навряд чи хтось впізнає, але їх бачили дуже багато людей з емм… пост-радянського простору, щоправда, в кіно. В одному відомому кіно…

Горизонт… та, напевно. Біс з ним :)

"Слушай, что-то мне вдруг так домой захотелось…" — говорив Карлссон, але мені не додому (позаяк якраз там я і перебуваю!), а в передноворічний Будапешт. Трошки метушні та, в той же час, спокійне очікування Нового року на вулиці Ваці (Váci út) — нижче.

…а відеооператор бакланив світло. Ну а я, класично, побакланив весіллє, а потім зробив кадрик з їх участю в якості оживляторів. Має ж бути з того хоч якийсь толк? А мсьє толк в збоченнях знає!… :P

Майже «Ніч, вулиця, ліхтар, аптека» — тільки по-карпатськи :) пасмо Парашки, 9 березня ц.р.

Оброслий Верх — одна з вершин пасма Парашки, 1177 м над р.м. Ви не можете минути цю вершину, йдучи на Парашку зі Сколього. В кадрі він по центру (хм, думаю, зрозуміло, звідки така назва). А ззаду злегка витирчають Тимчин Верх (лівіше) та сама Парашка (правіше).