Злапані моменти

Майже забув про квітневу поїздку до Словаччини. А сьогодні не просто згадав, а й трошки переглянув, помріяв, пообробляв. Ось, приміром, один (нічим не особливий, якщо відверто) кадр з Попрада. Може і не надто гарно, але все ж, трошки заздрості: у когось такий вид з вікна!

Фішай-насадка на телефон інколи тішить…

Наша відповідь Чемберлену Ромкові :)

Почну з вже показаної знимки. Щойно ми встали на другий ранок походу та вилізли зі спальників, вдягнулись та вилізли з колиби — побачили море хмар. Вже пізніше колеги по нещастю нас пожурять за тупотіння та шурхотіння мішками, але ж іскюсство трєбуєт жертв, чи не так?

#1.

 
І добре сумніша картинка. Втім, мені подобаються її кольори — получаються змішані емоції. Коли лиш вилізли на хребет і глянули в бік Чорногори, одразу помітили дим. Виявилось, на сусідньому хребті горів ліс. Чому — не знаю, але шкода. Надто вже наші Карпати гарні, та не цінуємо.

 
Далі буде…

На запрошення Ромка перегулявся в компанії його та його колег 1-4 травня Карпатами. З с. Красник вилізли на хребет, далі Кострича, до Завоєлі, на Закукул і далі через Кукул у Ворохту. Маршрут, якби ж то комусь цікаво, виглядав наступним чином (в ЖЖ не покажеться, звиняйте):

В горах чарівно просто завжди, але цього разу погода направду балувала (хіба крім третьої ночі, коли та ж погода завалила таку грозу, що в колибі було невесело, а були б в наметах — певно, змило би хтознакуди). Втім… Для початку хай буде не найгарніша знимка з ранку другого дня: