Не можу похизуватись великою любов’ю до дощової погоди, втім, симпатизую їй. В рідному місті бруківка виблискує, десь «на виїзді» підсилюються контрасти, світло стає м’яким та зникають тіні. Повітря наповнюється шумом крапель та барабаненням їх по дахах будинків, звук проїжджаючих автомобілів стає інакшим, шурхотливішим, а людей стає в рази менше. Далеко від міста все ще магічніше: звуки стають приглушенішими, повітря свіжішим, звідкись приходить настрій помовчати. Майже як тоді, під час відвідин Плівтіцьких озер, коли нам повезло погуляти майже самим…
Хорватія, нац. парк «Плітвіцькі озера». Вересень 2012.
|
Haben Sie irgendwann Sonnenuntergang in den Bergen gesehen? Na ja, ich habe mindestens einmal über diese Situation geschrieben. Bestimmt haben Sie das gesehen. Haben Sie gemerkt wie schnell der Schatten läuft? Besonders wenn die Sonne neben Ihrer Rücken ist…
Ich habe dieses Foto neben Uzhok am 31. Dezember 2012 gemacht. Wir sind über Eis etwa 3 km gefahren. Unsere Auto fuhr mit Pewag Schneeketten. Jetzt kann ich diese ketten empfehlen, wenn Sie reisen, Berge und Winter mögen. Mehr als das, z.B. in Österreich gibt es manche Routen, wo Sie nicht ohne Schneeketten fahren dürfen.
Aber… zurück zum Foto. Ich bin auf dem Eis gestanden. Das Auto ist neben mir, die Sonne und Berge sind da auch. Dieser Schatten lief so schnell, dass sind diese Häuser in eine Minute total dunkel bekommen. Der Sonnenuntergang ist immer schnell und magisch im Berge.
|
В якості реквієму зимі, що нарешті від нас йде, знайшов оцю картку з поїздки на Новий рік. Тоді була купа людиськів на Шипоті (в т.ч. одна пані на обцасах і в шубі; як вона дійшла туди-сюди для мене досі загадка, адже я не йшов впевнено навіть у доволі доброму туристичному взутті), тоді ж була «фігня снігу» на Гимбі, але ми все ж заперлись нагору, тоді ж була класна весела компанія, в теплому колі якої я провів пару днів. Саша, Таня, Юльця, — якщо читаєте це, спасибі ще раз :) поїхали кудись знов.
|
Хочу літо :) точніше — літню відпустку.
Чорногорія, Рісан. 2012.
|
По дорозі з Замості до Любліна Юля помітила костел, повз який ми не могли проїхати, не спинившись. Неоготичний костел святого Бартоломея, що відноситься до римокатолицької парафії, збудували в 1909-1913 роках. Точні координати — 51°2’41″N, 23°2’44″E (Wikimapia).
#1. Фасад костелу з боку дороги.
(більше…)
|
Я тим Любліном вже всіх дістав, нє? Це вже остання частина (принаймні, на сьогодні). Хоча… Поодинокі знимки, можливо, ще проскакуватимуть, але «комплексна частина» закінчується.
#1. Костел домініканів. Фасад.
(більше…)
|
Щойно згадав, що в далекому 2003му саме в березні вперше свідомо взяв в руки фотоапарат.
Тоді ми працювали з Сашею Савенком в айтішному відділі «Фокстроту» (торгували комп’ютерами та периферією), а «згори» нам спустили проект «фотолаба». В магазині з’явився мінілаб та фототехніка, яку можна було покрутити в руках, що, звісно, ми без гальмів і зробили. З тим пов’язана одна кумедна історія, яку я колись, може, і розповім. Але суть залишається тією ж: незабаром я свідомо дістав з шафи «Любитель-166у», за пару років купив цифрокомпакт, потім знову повернувся до плівки з дзеркальним Canon EOS 3 і так далі, і тому подібне.
З приводу ювілею (10 років все-таки!) надрукую і роздам 10 знимок. Форматом за бажанням, але в часі то затягнеться десь на півроку, певно, бо бюджет не витримає просідання в друк та оформлення десятка кадрів одним махом. Отако. Роботи до друку будуть оголошені незабаром.
|
