[ Du kannst lesen es in Deutsch da ]
Кажуть, туман — найкращий друг фотографа. Насправді — не тільки фотографа. В тумані геть усе виглядає інакше, знайомі місця здаються зовсім новими, вони геть не такі, якими ми звикли їх бачити. Якщо врахувати, що фотокамера бачить не так, як людина, бодай би через витримку*, стає ще цікавіше. Це така собі маленька магія. Наприклад, в цьому фото камера «дивилась» на площу Ринок протягом двох секунд і ось, що вийшло:
Туманний Львів. Площа Ринок, листопад 2012 р.
* – витримка – час, протягом якого відкритий затвір камери та світлочутливий елемент сприймає світло.
|
Переказувати історію Хрестовоздвиженської церкви, що в Кам’янці-Подільському, не входило в мої плани. Зрештою, навіть обробка цієї знимки не входила, бо я успішно забув про дводенну мандрівку на Поділля, фотографії з якої ніяк не годен закинути в домашній альбом. Але, побачивши давніші (за мою) фотографії, опубліковані в блогу zamki-kreposti.com.ua — згадав. Подальший процес вже зводиться до обробки, яку я придумав ще під час зйомки, тобто носить суто технічний характер.
Проводячи деякі паралелі між своєю знимкою та тими чужими, вирішив залишити її чорно-білою. Зрештою, світло було нецікаве для кольорової версії, нема, за чим дуже шкодувати.
(більше…)
|
Останнім часом помічаю, що мені подобається колір на знимках не конче такий, як «був», але частіше «неправильний». Всі терміни в лапках, бо я би так сказав ще кілька років тому (зо два, якщо бути чесним), тепер же правильність та адекватність цих термінів викликає у мене певні сумніви. Що таке «правильний» колір? Камінь спотикання для фотоаматорів. Я — не виключення.
Природньо, що як (напевно) у будь-якої людини, у мене теж є улюблені місця, де мені подобається перебувати: там (переважно) тихо, спокійно, відрив від цивілізації. Хоча ось останнє мниме; я не вимикаю мобільний телефон, користуюсь навігатором для того, аби пізніше проставити геотеги в знимки, дістаюсь в ті улюблені місця часто-густо саме машиною, а не якимось іншим видом транспорту. Тобто повного відриву таки нема. Тиша і спокій — є.
(більше…)
|
Ще один гірський мегабаян, який, певно, є у кожного і в кожного він 100% інший, втім, лишається баяном та фотоштампом, але будь-який митець знимкує їх ще і ще, не боячись повторитись… І не повториться ніколи. Бо завжди будуть гори і хмари, але ніколи – ті самі хмари. Гори, втім, лишаться.
|
Попри всі лінощі (насправді їх зовсім трішечки!) та роботу (а от її вже не трішечки) руки дійшли до фотографій з походу на Бребенескул. І, доки кінцева версія маленького фотоальбома формується, можна показувати окремі знимки, які не потребують якогось антуражу чи то пак компанії інших знимок. Наприклад, цю.
То вже майже дійшли до Гутин-Томнатика. Руки вже не піднімались взагалі, з камерою — і поготів, але не зазнимкувати такого бодай через силу я просто не міг собі дозволити…
|
