Плюси зливи в горах

3 роки тому тікали від такої ж вбивчої спеки, як-то останніми тижнями, на Цуґшпітце. Тоді в квартирі було +31° і хотілося спати у ванні. А там, нагорі, було +15°. Пригадую, що в Гарміші на парковці люди з сусіднього авта з подивом дивилися на нас, коли ми діставали з багажника куртки. Правда, при вершині їх подив дещо змінився. А ми ще й в сніжки побавилися )

Зараз вдома +27° – старий будинок все ж таки прогрівся… куди б то видертися?

10000 оранжевих кілометрів

Подорож довжиною в тисячу миль починається з одного кроку. (Лао Цзи)

Поза-поза-вчора був цікавий день — Апельсин проїхав свій 10000-й кілометр (є якийсь толк від Страви, крім пузоміряння, — рахує знос запчастин). Цікаве відчуття! Я багато шукав та вивчав, складаючи його, але 10 тисяч — то, безумовно, “показник”. Але найкращий показник — це те, що помилок при збиранні було допущено рівно дві: невідповідне сідло (замінене тогоріч) та паршиві проставки на шток вилки (ушатана рульова…).

Подальший текст цікавий хіба подробицями про життя і смерть компонентів.

Continue reading

Вугликові 6000/55 з моїх 20000/115

Мотивація шосе © 2018 Alex NedoviziiВуглик дивиться на Альпи

Один мій колега каже, що коли він бачить гори, підсвідомо вкручує до таких швидкостей, що м’язи «горять». Я його розумію…

6000 шосейних кілометрів за плечима – за цей час важко не полюбити шосе. Для мого характеру реактивний набір швидкості шосером має дещо наркотичну дію. Шосе – це коли вітер у вухах, а Garmin Varia (радар, який повідомляє про машини за спиною) – незайва приблуда, коли здається, що ледве плетешся (а це ледве – насправді ледве, хто то бачив по рівному 30-35 км/год повзти) і коли думаєш, чи ще тиснути гальма на спуску, шукаючи баланс між почуттям контактного сідла (© Браммс) та межею можливостей 25-мм ґуми…

Шосе і гори чудово поєднуються. Так, звісно, моє місце проживання має переваги. І 55 км кумулятивного набору висоти за трошки більше, ніж 2 роки, тому в підтвердження. Хоча не такі переваги, як в Борміо, Гайлігенблюті чи, приміром, Авіньйоні ;) (примітка для тих, хто не знає: поруч зі згаданими містами знаходяться такі місця велопаломництва, як Passo dello Stelvio / Passo di Gavia, Großglockner Hochalpenstraße та Mont Ventoux відповідно). Але ж свиня всюди бруд знайде – так і з шосером завжди знайдуться варіанти поригати вгору, навіть якщо то буде 5 разів підряд, та й з вітерцем вальнути донизу і частина життя плавно перетече в медитацію між звивинами керма, крутінням педалей і все того ж пошуку межі можливостей вузенької ґуми.

Таке…

Водоспади їжачка

Hérisson — французькою «їжак». Тому водоспади Cascades du Hérisson, природньо, можна назвати Водоспадами Їжачка. Навіть на сторінці, присвяченій цим водоспадам, прапорці вибору мов у вигляді їжачків. Цих водоспадів насправді декілька, про що можна здогадатися з множини у назві, вздовж річки йде туристична стежка, що вимагає хорошого похідного взуття (принаймні, кросівок з доброю підошвою). Традиційно додається комфортна парковка та купа інших бажаючих подивитися :)

Їх я теж віднайшов по фотографіях на Google Maps. Бажаючим: Cascades du Hérisson на мапах.

Cascades du Hérisson, Franche-Comté, France © 2017 Alex Nedovizii

Continue reading

Пивний гуляш старофранконського стилю

Друг спитав, то я вирішив, раптом ще комусь згодиться… отже.

Пивний гуляш старофранконського стилю з (пивними, ми ж в Німеччині!) домашніми макаронами. Інгредієнти (в оригіналі зазначено на 4 порції, але я, навіть будучи голодним, поділив би на шість, тому кому як подобається).

~~~ Гуляш ~~~

  • 1 кг телятини (лопатка або гомілка)
  • 2 цибулини
  • 2 картоплини
  • 2 морквини
  • 2 ст. л. олії
  • 4 ст. л. томатної пасти
  • 2 ч. л. гострої гірчиці
  • 1 ст. л. хріну
  • Сіль, перець чорний
  • 1 ч. л. паприки солодкої (порошок)
  • 1 ч. л. кмину (молотого)
  • 1 перчик чилі (прим.: я використовував перець кайєн)
  • 0.5 л темного пива
  • 1 л розсолу (м’ясного, але підійде й овочевий)

~~~ Макарони (нім.: Spätzle) ~~~

  • 4 яйця
  • 250 г борошна
  • 100 мл темного пива
  • Сіль
  • Мускатний горіх, можна молотий або в млинку
  • 50 г масла

Готуємо гуляш. Цибулю, моркву, м’ясо та картоплю почистити та порізати кубиками (прим.: нафіга? цибуля ж кругла… різав півкільцями, як звик). Олію влити в баняк та підігріти, тоді додати цибулю та обсмажити до золотистого відтінку. Додати м’ясо, картоплю та моркву. Нетривало обсмажити разом. Додати томатну пасту, перемішати. Додати гірчицю та хрін. Приправити сіллю, перцем, кмином, паприкою, добре перемішати. Додати перець чилі. Влити розсіл та пиво, накрити кришкою та лишити на малому вогні на 2..2.5 години.

За цей час можна приготувати макарони. Яйця розбовтати у відносно великій мисці (ми ж тісто готуємо). Поволі додаючи туди борошно, мішати ще близько 5 хвилин (після закидання останньої порції борошна додати пиво та присмачити мускатним горіхом). Коли тісто почне “булькати”, можна братися до подальших дій. Нагріти в баняку попередньо підсолену воду до кипіння. Приготувати шумівку. Тісто додається в баняк порційно; коли макарони спливають на гору, дати їм покипіти ще хвилину, витягнути шумівкою, дати стікти в друшляку. Беремо пательню, розтоплюємо в ній масло та закидаємо туди наші напівготові макарони. Обсмажуємо до світло-коричневого кольору.

Коли гуляш буде готовий, викладаємо в глибоку тарілку “макарони”, зверху додаємо гуляш. Наливаємо свіжого холодного пива в кухоль і… смачного!