Це – продовження оповідки про мандрівку Закарпаттям, анонсованої раніше. Частина чи то друга, чи то півторачна – по суті, ми все ще в Ужгороді, але вже в Музеї Народної Архітектури та Побуту. Аналог львівського "Шевченківського гаю", але не зовсім – на відміну від львівського "брата", цей музей у вигляді маленького села посеред міста, одразу біля замку. Мушу зазначити, дуже вдале рішення!
Ходімо!
Отже, музей знаходиться одразу праворуч від Ужгородського замку, якщо стояти до останнього обличчям.
Я даватиму опис споруди (за його наявності) а потім – фото.
При вході, одразу праворуч нас "зустрічає" садиба з с. Оріховиці Ужгородського р-у.
Хата трикамерна: кімната, сіни, комора. Стіни хати складаються з грубих дерев’яних плах, скріплених на кутах "у замок", а стеля – з дошок, що тримаються на кількох поперечних та поздовжніх сволоках. Долівка у всіх трьох приміщеннях глиняна.
Хата покрита спеціальними солом’яними сніпками-"жупами". Вздовж фасадної стіни тягнеться глинобитна галерейка – "підхижа". Вікна маленькі, чотирьохшибкові.
Садиба з паралельною забудовою, до якої входять хата, колодязь-журавель та хлівець.
>> детальніше
Йдемо далі. По ліву руку – садиба з с. Довгого, Іршавський район. Гарний такий будиночок – мені дуже сподобався!
Хата, як і попередня, так само трикамерна. Збудована з дерев’яних брусів, що скріплені по кутах "у замок"; стеля аналогічним чином зроблена з дошок, які тримаються на одному поперечному сволоці. Дах "чотирисхилий", покритий гонтом. Долівка глиняна, вздовж фасадної стіни – напівзакрита галерея.
>> детальніше
Наступне фото хіба що "до колєкції", оскільки до тих хат ми не ходили.
По ліву руку мало не залишили будівлю школи з с. Синевирська. На жаль, тут я не можу додати фото інтер’єру, адже з певних причин я їх не зробив…
Побудована школа з смерекового дерева за традиційною зрубною технікою. На масивних підвалинах (підлогах) зведені вінці, які зв’язані по кутах у прості замки з випусками. Вздовж фасаду проходить галерея. Дах з драниці, чотирисхиловий.
У великій "хижі"-класі розміщені лави і столи, за якими сиділи учні. Письмові вправи виконувались на спеціальних грифельних дошках грифельними стержнями. Біля стіни – стіл вчителя, рахівниця, дошка.
>> детальніше
Одразу біля школи, трошки вище, розміщується церковця XVIII ст – справжня окраса музею, мушу зазначити!..
Цей храм є прикладом класичного поєднання в народній архітектурі двох стилів: шатрового і барочного. Церква рублена з дубових брусів, покрита гонтом. Складається з двох прямокутних зрубів – малого, в якому знаходиться вівтарне приміщення, і великого, де нави та бабинця. Триподільність на вівтар, наву та бабинець підкреслена ззовні трьома вежами.
>> детальніше
Територія музею дуже доглянута і активно прибирається (одразу ж згадалась тенденція прибирання міст Ужгорода і Львова – така собі гра контрастів). Це приємно…
Подібно до Шевченківського гаю у Львові в музеї живуть і тварини – тут це вівці. Ми їх бачили в двох місцях на території, однак, вони ні до кого не чіпались і на людей не зважали. Певно, набридло.
Види тут мальовничі:
Трошки далі бачимо гражду – житло заможних селян. Направду кажучи, навмисне не робив світлину, яка показувала би зовнішній вигляд, адже гражда – це буквальним чином прямокутник-коробка. Втім, покажу інтер’єр та подвір’я.
Поблизу гражди стоїть водяний млин з гарним ставком, в якому ще й квітки цвітуть.
Напроти млина – хата з с. Вишкове, Хустського району.
Споруда збудована в 1879 р. з тесаного дубового дерева все тією ж зрубною технікою. Дерев’яні зрубні житла в Угощині, однак, зустрічаються зрідка – більшість хат були глинобитними або будованими з саману /вальків/.
В архітектурі цього житла відчутний вплив народного будівництва українського населення в верхів’ях річки Тиси. Крім зрубної техніки це виявилось у влаштуванні галереї, чотирисхилого критого гонтом даху та у традиційному оздобленні дверей та стовпчиків галереї.
>> детальніше
Трошки далі – ще одна хата, подібна до синенької, що я її показав другою в цьому нарисі. Однак, кількість туристів, побоювання про ресурс акумулятора фотоапарата і бажання поїсти завадило відзняти її "більшим тиражем".
На території музею є й музики, які не тільки розважають туристів гарною музикою, а й продають компакт-диски зі своїми (напевно) записами. Гроші за фотографування не беруть, а грають просто чудово!
Ось і все.
Далі буде: Берегове – куточок Угощини в Україні.
Cross-posted @ fotoklumba.lviv.ua