Підкарпаття, ч. 2. Ужгород, музей народної архітектури та побуту

September 4th, 2008 @ 13:10

Герб м. УжгородЦе – продовження оповідки про мандрівку Закарпаттям, анонсованої раніше. Частина чи то друга, чи то півторачна – по суті, ми все ще в Ужгороді, але вже в Музеї Народної Архітектури та Побуту. Аналог львівського "Шевченківського гаю", але не зовсім – на відміну від львівського "брата", цей музей у вигляді маленького села посеред міста, одразу біля замку. Мушу зазначити, дуже вдале рішення!

Ходімо!

Отже, музей знаходиться одразу праворуч від Ужгородського замку, якщо стояти до останнього обличчям.

Я даватиму опис споруди (за його наявності) а потім – фото.

При вході, одразу праворуч нас "зустрічає" садиба з с. Оріховиці Ужгородського р-у.

Народне житлове будівництво з середньої течії річки Уж представлене в музеї хатою з с. Оріховиці Ужгородського р-у, що була збудована в кінці XVIII ст. і перевезена в музей у 1969 р.
Хата трикамерна: кімната, сіни, комора. Стіни хати складаються з грубих дерев’яних плах, скріплених на кутах "у замок", а стеля – з дошок, що тримаються на кількох поперечних та поздовжніх сволоках. Долівка у всіх трьох приміщеннях глиняна.
Хата покрита спеціальними солом’яними сніпками-"жупами". Вздовж фасадної стіни тягнеться глинобитна галерейка – "підхижа". Вікна маленькі, чотирьохшибкові.
Садиба з паралельною забудовою, до якої входять хата, колодязь-журавель та хлівець.
>> детальніше

Йдемо далі. По ліву руку – садиба з с. Довгого, Іршавський район. Гарний такий будиночок – мені дуже сподобався!

Ця хата перевезена в музей так само, як і попередня – в 1969 р. Садиба є прикладом житлового будівництва та побутової культури власне незаможного селянства другої половини XIX ст. в районі верхньої течії р. Боржави.
Хата, як і попередня, так само трикамерна. Збудована з дерев’яних брусів, що скріплені по кутах "у замок"; стеля аналогічним чином зроблена з дошок, які тримаються на одному поперечному сволоці. Дах "чотирисхилий", покритий гонтом. Долівка глиняна, вздовж фасадної стіни – напівзакрита галерея.
>> детальніше

Наступне фото хіба що "до колєкції", оскільки до тих хат ми не ходили.

По ліву руку мало не залишили будівлю школи з с. Синевирська. На жаль, тут я не можу додати фото інтер’єру, адже з певних причин я їх не зробив…

Отже, школа з с. Синевирська поляни Міжгірського району, своєрідна пам’ятка народного будівництва другої половини XIX ст. Взагалі – це типове сільське житло, але більшого розміру, однак "троїстість" будівництва звичайних хат тут порушена. Будівля зроблена за схемою з чотирьох частин: хижа – сіни – комора – хижка. Хижка утворена внаслідок поділу комори на дві половини.
Побудована школа з смерекового дерева за традиційною зрубною технікою. На масивних підвалинах (підлогах) зведені вінці, які зв’язані по кутах у прості замки з випусками. Вздовж фасаду проходить галерея. Дах з драниці, чотирисхиловий.
У великій "хижі"-класі розміщені лави і столи, за якими сиділи учні. Письмові вправи виконувались на спеціальних грифельних дошках грифельними стержнями. Біля стіни – стіл вчителя, рахівниця, дошка.
>> детальніше

Одразу біля школи, трошки вище, розміщується церковця XVIII ст – справжня окраса музею, мушу зазначити!..

Церква з с. Шелестова Мукачівського р-у, збудована в 1777 р., у 1927 р. була перевезена до м. Мукачева, а в 1974 р. – в Ужгород, де і встановлена на території Музею.
Цей храм є прикладом класичного поєднання в народній архітектурі двох стилів: шатрового і барочного. Церква рублена з дубових брусів, покрита гонтом. Складається з двох прямокутних зрубів – малого, в якому знаходиться вівтарне приміщення, і великого, де нави та бабинця. Триподільність на вівтар, наву та бабинець підкреслена ззовні трьома вежами.
>> детальніше
Поки описував цю церкву, згадав виставку макетів дерев’яних церков, що її бачив в Золочівському замку – як матиму змогу, викладу /прим. авт./.

Територія музею дуже доглянута і активно прибирається (одразу ж згадалась тенденція прибирання міст Ужгорода і Львова – така собі гра контрастів). Це приємно…

Подібно до Шевченківського гаю у Львові в музеї живуть і тварини – тут це вівці. Ми їх бачили в двох місцях на території, однак, вони ні до кого не чіпались і на людей не зважали. Певно, набридло.

Види тут мальовничі:

Трошки далі бачимо гражду – житло заможних селян. Направду кажучи, навмисне не робив світлину, яка показувала би зовнішній вигляд, адже гражда – це буквальним чином прямокутник-коробка. Втім, покажу інтер’єр та подвір’я.

Поблизу гражди стоїть водяний млин з гарним ставком, в якому ще й квітки цвітуть.

Шкода, однак, що всередину не надивишся – двері закриті, а віконце дуже маленьке, залізши у нього головою, затуляєш собою все світло. Та й місцевому коту відпочивати наш візит явно не завадив:

Напроти млина – хата з с. Вишкове, Хустського району.

Являє собою один з типів житла угорського населення останньої чверті XIX – початку XX ст.
Споруда збудована в 1879 р. з тесаного дубового дерева все тією ж зрубною технікою. Дерев’яні зрубні житла в Угощині, однак, зустрічаються зрідка – більшість хат були глинобитними або будованими з саману /вальків/.
В архітектурі цього житла відчутний вплив народного будівництва українського населення в верхів’ях річки Тиси. Крім зрубної техніки це виявилось у влаштуванні галереї, чотирисхилого критого гонтом даху та у традиційному оздобленні дверей та стовпчиків галереї.
>> детальніше

Трошки далі – ще одна хата, подібна до синенької, що я її показав другою в цьому нарисі. Однак, кількість туристів, побоювання про ресурс акумулятора фотоапарата і бажання поїсти завадило відзняти її "більшим тиражем".

На території музею є й музики, які не тільки розважають туристів гарною музикою, а й продають компакт-диски зі своїми (напевно) записами. Гроші за фотографування не беруть, а грають просто чудово!

Ось і все.

Далі буде: Берегове – куточок Угощини в Україні.
Cross-posted @ fotoklumba.lviv.ua

Записано в: Україною Немає коментарів Мітки: , , , ,
Працює на Wordpress.
© 2008-2016 Alex Nedovizii.