Відпочивши та побавившися у веломеханіків (зраня в голову надійшла світла думка, що “живу” камеру варто перекинути в заднє колесо, що навантажене, а “ремонтовану” – в переднє, хоч спускати так гірко не буде), вирушили далі.
Одна картинка з Райстінга, акурат біля нашого готельчика.
Незабаром допедалили до Діссена (Dießen am Ammersee). Власне, перед цим містечком Аммер закінчується, утворюючи Ammersee (Амерське озеро, якщо дослівно). Аммерзее – одне з п’яти великих озер в Баварії, частина Fünf-See-Land (“землі п’ятьох озер”). Вельми живописне місце.
Саме озеро по периметру має трошки більше 50 кілометрів. Колись я планував його об’їхати за два дні, тепер чую, що як буде сумно, можна і соточку вкрутити навколо за день. Втім, мета об’їхати за два дні чи ввалити двічі за день дещо відрізняється, хоча обидва варіанти цілком життєві.
Набережна та пірс в Діссені.
Вуйко щось робив з човниками, поруч його чекав старий Фіат. Дивіться, яке чудо:
Трошечки далі велодоріжка міняється: з асфальту переходить на деякий час в гравійну, потім – в ліс, далі знову буде асфальт. Такі метаморфози, в принципі, цілком постійні, але якість покриття стало добра.
Доїхавши до північного кордону Аммерзее ми «сходимо» з Ammer-Amper-Radweg, в принципі, не вивертаючи до витоків Ампера. До дому ми поїдемо іншою доріжкою – Ammersee Radweg (мабуть, цілком очевидно і перекладу не потребує). Тут наша “подорож” вздовж AAR закінчується, але ми її скоро продовжимо. Експеримент вдався :)
Далі буде. Колись…