Оскільки Назар мене добряче діс… змотивував та нас нікуди не понесло (мало бракувало), я доліз до певного процесу навколо знимок і навіть щось зробив з кадрами першого дня травневого походу. Щодо маршруту вже писав раніше. Більше знимок викладено на ФотоКлюмбі, у відповідній темі.
І добре сумніша картинка. Втім, мені подобаються її кольори — получаються змішані емоції. Коли лиш вилізли на хребет і глянули в бік Чорногори, одразу помітили дим. Виявилось, на сусідньому хребті горів ліс. Чому — не знаю, але шкода. Надто вже наші Карпати гарні, та не цінуємо.
Далі буде…
|
На запрошення Ромка перегулявся в компанії його та його колег 1-4 травня Карпатами. З с. Красник вилізли на хребет, далі Кострича, до Завоєлі, на Закукул і далі через Кукул у Ворохту. Маршрут, якби ж то комусь цікаво, виглядав наступним чином (в ЖЖ не покажеться, звиняйте):
В горах чарівно просто завжди, але цього разу погода направду балувала (хіба крім третьої ночі, коли та ж погода завалила таку грозу, що в колибі було невесело, а були б в наметах — певно, змило би хтознакуди). Втім… Для початку хай буде не найгарніша знимка з ранку другого дня:
|
Роздуплити, як клеїти чеську віньєтку на скло машини — ще та задача. На півночі Чехії про англійську можна забути: чеська або німецька (хехе, вчасно я почав німецьку вчити! бітте лянгсам, вір сінд турістен, вір фештеєн ніхт ггг). Навігація до пам’яток (коричневі знаки при дорозі) — як в Україні, тобто “десь тут є ЦЕ”. В поляків, до слова, з вказівниками та відстанями — перевірено, зручніше. Обіди від пуза (то я люблю). Пиво смачне, хоча і не все. Блок Пільснера до хати притарив, звісно.
По пиву — продовження. Staropramen з банки так собі, особливо після читання складу (краще б не читав: мальтозна патока та інші цікаві хімічні сполуки, як каже Саша). Pilsner Urquell — на разі зе бест. Причому смакують і лагер, і темне. Gambrinus 11 та Krušovice притарив, але ще не пив.
|
Вчора світло було виняткове саме по собі, але я все ж не стримався та дещо підшаманив з допомогою градієнта. Взагалі найвикористовуваніший (у мене) фільтр… поляр і близько не сидів.
|
Нарешті з’явився у мене другий «зірковий» об’єктив! Першою була Tokina AT-X Pro 28-80/2.8, яку я продав при продажі системи Canon, тепер є зірковий Nikkor AF-D 85/1.8. Приємний портретник, який на кропі, щоправда, відповідає десь куту огляду 130 мм об’єктива повнокадрового, але для портретів годиться. Заодно використовується, як помірний телевик: якість зображення на виході дуже висока, об’єктив легенький, конструктив міцний.
Причому тут «літаючі їжачки»? Та все просто: за рахунок певних особливостей оптики яскраві джерела світла робляться «їжачками». Щоправда, термін не я придумав, його мені підказала знайома фотографиня з Полтави.
Вулиця Гродзька (Ulica Grodzka) в Кракові. Вдалині видніється дзвінниця костелу св. Андрія (Kościół św. Andrzeja), трошки ближче до глядача, якщо я не помиляюсь, дзвінниця костелу св. Апостолів Петра і Павла (Kościół Świętych Apostołów Piotra i Pawła).
Ulica Grodzka, Kraków, Polska
|
Bartfeld ist eine schöne mittelalterlich Stadt in Slowakei. Die erste Erwähnung über diese Stadt kommt aus 1247 n.Chr. Heute ist es eine gut erhalten mittelalterlich Stadt, mit einem schöner Marktplatz und die Stadtmauern. Wir haben dieser Stadt Besuch nicht geplant, aber haben wir ein verfallenes Schloß neben Zborov nicht besucht: es konnte zu viel Zeit brauchen. Dann haben wir einen Anzeiger gesehen, welcher über Bartfeld aufklären haben.
Ein interessant Ding über Slowakei ist ihre Verbindung mit die Deutscher. Fast alle Städte haben abweichende Namen in Deutsch, z.B.: Poprad ist “Deutschensdorf”, Bardejov ist “Bartfeld”, Košice ist “Kaschau”, usw. Es war viele Deutschekolonisten da.
Bartfeld Marktplatz mit Rathaus und Kirche St. Ägidius (14. Jahrhundert)
|
