Найулюбленіша, попри всю свою обшарпаність та занедбаність, станція української залізниці…
Пригадую, як вперше взнав про її існування. Колись, коли мацкалі були менш кацапи, а в мене було дещо менше самоідентичності, та на самих початках мого захоплення фототемою (а було то в 2003 році, коли ми з Сашею С. працювали разом і разом погрязли в цьому брудному збоченні), я товкся на Клубі Фото.ру. Цікавили персонажі і здалеку, і поблизу. От одним з таких авторів була Іра з Києва, в якої я й побачив фото цієї станції. Побачив, забув. А потрапив на це місце вже згодом, на 6 років пізніше, коли ми з Юлею поїхали шукати замок в Чинадієво, про який ще на той час ніхто не знав, але то вже геть інакша історія.
Отже, 2009. Fuji Superia, Canon EOS 3 та улюблена мною Tokina AT-X Pro 28-80/2.8. Після грамотного сканування не було ніяких забав з витягуванням кольору і тому подібним. Вже би й зараз щось так познимкував, але видатки на процес, від якого я геть відійшов, мене просто вражають (адже ані сканера, ані плівкової камери в мене нема).
|
Текст писати вкрай ліньки, тому просто одна картинка з Гьолєнталькляму, побачена в травні 2016 :)
|
Модно так почав — ч. 1. Може, до другої не дійде, може, три получиться. Хтозна. Хоча, мабуть, правильніше було би написати “нотатки експата”.
Словом, передостанній (вже) раз я був у Львові три місяці після переїзду та, фактично, два роки тому. Цей приїзд получився дещо сумбурним — плани одні, по факту — геть інше. Час пересування по місту пропонував і трошки понервуватися, і можливість подумати про зміни, які відбулися.
У Львові якось масово ростуть висотки. І якщо в районах типу Сихова чи Балатону (або десь на Богдана Хмельницького, наприклад) вони виглядали би органічно, то цілком годящий з вигляду (сам по собі) «Парус Парк» в місці його розташування (вулиця Кульпарківська, район з переважно 2-3 поверховою забудовою, якщо не рахувати руїни заводу Кінескоп) виглядає якимось емм… не будемо про асоціації за Фрейдом, йому і без нас добре. Який «пааарус» в бандерівському Львові — окрема тема. Його ж («паруса») близнюк, яким я його бачив, скажімо, в блогу Олександра Шутюка, на Липинського виглядає цілком незле.
Читати далі »
|
Позаяк курс вже позаду, а здобутки більші, ніж було заплановано, запишу собі на пам’ять ще певні висновки щодо тренувань з плавання кролем (він же вільний стиль, freestyle).
- Добре відпрацювавши дихання кліпса на ніс вже й не така необхідна – вода не заливається.
- Різні за розміром лопатки для рук (ніколи б не подумав) впливають на різні речі (сила/техніка).
- 500 метрів з одного підходу виявились метою не початкового, а “покращеного” курсу. Ой :)
- Прив’язка до конкретних днів конкретно набридає.
На разі зробив невеличку перерву, хочу на лижі. З наступного тижня знову буль-буль.
|
Певно, варто дещо поновити пивні замітки (живучи в країні пива, гхм), позаяк з більш-менш відомих пив я поволі переходжу на майже невідомі :) відтак, поновлюю їх пільсами, які я так люблю.
Формально – баварські, але де-факто, франконські пільси, які надійно поселилися у мене в холодильнику:
- Neumarkter Lammsbräu Zzzisch – традиційний гіркуватий пільс в 0.33 л пляшках. Дуже добре, тобто ++.
- Kulmbacher Edelherb (поняли? благородна трава) – дещо з кислинкою та чудовим ароматом пільс в 0.5 л, ++!
Насправді ще тиждень тому пробував Tegernseer Pils, але він по-перше таки баварський, а по-друге, я вже забув. Передегустую наступного тижня. Далі буде!
P.s.: і як тут не згадати, що Man muss Gott für alles danken: auch für Unten-, Oben- und Mittelfranken…
|
Переклад: в пиві дуже мало вітамінів, тому його треба пити більше. Будьмо! (Фото © Юльця)
|
Читаючи такі звіти, особливо те, як “ялинка не хотіла розгорятися”, я думаю, що заборона відкритого вогню в Альпах (разом з наявністю притулків) — дуже навіть позитивне явище…
|
