Ніколи не починайте ЗСЖ (здоровий спосіб життя), адже це викликає звикання… (ц)
Приводом для цієї замітки стала ранішня розмова з О. та вчорашній забіг B2run. Мабуть, не всі знають, що B2run — то щорічний “корпоративний” забіг в Німеччині (компанії оплачують участь своїх працівників, які бігають, заходи проводяться згідно певного розкладу в найбільших містах Німеччини). Я приймаю участь в цьому дійстві вже вдруге і мав нагоду порівняти результати…
Власне, пряме порівняння буде коректним і ні одночасно. З одного боку, погодні умови минулого року були, прямо кажучи, так собі. З іншого, фізична форма теж. Хоча я й цього року полінувався толком готуватися, радше тренуючися пасивно. Чи то пак, несвідомо. Пару місяців тому почав читати книжку Метта Фітзжеральда (Matt Fitzgerald) “Біг 80/20: бігайте швидше, тренуючись повільніше” (80/20 Running: Run Stronger and Race Faster By Training Slower).
Коротко кажучи, Метт пропонує близько 80% тренувань проводити в дуже “легких” зонах. В інакшому місці, вже про тренування для роверистів, я зустрічав твердження, що частину велозаїздів можна (і навіть варто) заміняти/доповняти забігами подібного навантаження та тривалості. Так склалося, що з грудня 2015 я їжджу на роботу ровером, майже в будь-яку погоду. Небагато, лише 20 км на день (10 км в один бік). Звісно, я не приїжджаю в офіс, як кінь в милі, відтак “получається”, що “тренуюсь” за рекомендаціями Метта, позаяк повільно їздити мені не вдається.
Отже, якщо порівняти минулий та цей рік, а саме B2run, получилося:
- 2015: повний час 35’02”, average pace 5’45”, середній пульс – 168 уд/хв (мамма!), середня температура – 30.3ºC!
- 2016: повний час 29’54”, average pace 4’59”, середній пульс – 170 уд/хв, середня температура – 20.1ºC.
Зауваження:
- Під температурою мається на увазі температура навколишнього середовища. Годинник вміє записувати, позаяк має датчик. Звичайно, є похибка: за моїми дослідами, на рівні 20ºC вона складає близько +1ºC, ближче до 36ºC зменшується десь до 0.5º. В районі 0..+10º бреше градуси на 2-4 :)
- На Страві в результатах цього року фігурує трошки більший час, позаяк я зупинив годинник не одразу при перетині фінішної лінії. Для аналізу я взяв час офіційного заміру.
Які висновки?
По-перше, бігун в спеку з мене гімняний. То очевидно. Але не настільки гімняний, аби я програвав сам собі 47 секунд на кілометр. По-друге, якщо зусилля було порівняне (середній пульс раптом на 2 удари на хвилину різниться), то навіть відкинувши третину різниці у швидкості, все одно лишається пів-хвилини різниці. Враховуючи вище згадану книжку та несвідоме тренування за тією методикою – вона працює (ц).
За рік зможемо порівняти наступний раунд, вже тренувань з прицілом на результат…
|
Відпочивши та побавившися у веломеханіків (зраня в голову надійшла світла думка, що “живу” камеру варто перекинути в заднє колесо, що навантажене, а “ремонтовану” – в переднє, хоч спускати так гірко не буде), вирушили далі.
Одна картинка з Райстінга, акурат біля нашого готельчика.
Читати далі »
|
Давно хотів спробувати велотуризм, але саме багатоденний. Ось нарешті додусили жабу, купили багажники, торби, а тут — вихідні, то ж вирішили пробувати…
Цілий веломаршрут вздовж річок Аммер та Ампер (наголоси в обох на перший склад) складає 206 км, втім, ми для проби проїхали половину. Неясно було, як піде і таке інше… Без пригод не обійшлося: на 13-му десь кілометрі в Юлі тріснула камера. Власне, причиною тріскання була температура, та й я накачав, аби накат кращий був. Він і був кращий… певний час. Тріснула пополам – розрив десь сантиметрів 10-13. Ги-ги. Помінєли, поїхали далі. Але замінна камера – клеєна. Позаяк клеїв я не дуже, що-10-км зупинявся підкачувати. Словом, Юлі було не дуже перший день… Але подолали.
Загалом за два дні проїхали близько 130 км, лише по маршруту – десь 100, тобто половину. Десь в ближчім часі надолужимо та доїдемо решту.
Мушу зазначити, що веломаршрут(и) складені дуже вдумливо: перетин з автошляхами мінімальний, а там, де доводиться їхати з машинами, інтенсивність руху майже нульова. Словом, однозначне задоволення: крути собі педалі і ні про що не думай… Такий собі специфічний велодауншифтінг.
#1. Початок маршруту.
Читати далі »
|
Порадив колезі поїхати в Балє в кемпінг з родиною. Їй дуже сподобалось, чоловіку теж, малій теж і собаці – теж. Але в собаки траплялися трафунки …
Песик звик пити з першої калюжі. Далі, мабуть, можна не продовжувати … з усіх ніг до моря – глип-глип-гл… буе! що за фігня? Ясно, море – не тема. Але он там є калюжа!! Глип-гли… буе!!! холєра…
…по поверненні до Німеччини песик дуже акуратно п’є водичку навіть зі струмка неподалік хати. Вірогідно, очікує западла…
|
І знову здрастьє :)
Як виявилося в процесі експлуатації, купівля двох велотримачів на машину була абсолютно виправданою: торік це дозволило взяти з собою роверки в подорож до Дрездена та поколесити вздовж Ельби та по Саксонській Швейцарії, здійснити кілька менш масштабних вилазок, а цьогоріч ми відкрили сезон возіння шосейників (в першу чергу через те, що від’їжджати від свого села в незвідані краї стає все довше й довше). Якщо хтось шукає тримачі – з чистою совістю рекомендую Thule ProRide 591. Зараз мені ліньки шукати, але за тестами ADAC то най-най-най з велотримачів, що є на ринку Німеччини.
Ще одним вдалим рішенням було призначено збирання мап навколишніх регіонів. Як виявилося ;) на туристичних мапах часто є пропозиції в т.ч. веломаршрутів, тому коли ліньки думати – відкриваємо якусь мапу та поїхали. А машина дозволяє швидко дістатися «на точку», не будучи залежним від примх Deutsche Bahn.
З регіоном «Синьої землі» (Das Blaue Land) та його центром Мурнау в нас взагалі любов ще з позаминулого року, хоча й дещо своєрідна: воно періодично вітає нас дощем. Втім, навіть дощі тут шикарні. Не обійшлося і цього разу, але поцяпало вже буквально під кінець закатки. Воно й добре: Юлі другий раз в житті на шосейнику педалити по мокрому було би не надто весело.
Читати далі »
|
Інколи беру з собою під час поїздок роверком не тільки каву, але й фотоапарат. Добре, що в Юлі є маленька бездзеркалка :) мацьопка, але по якості, як колись вже зазначав, не поступається ВЧД.
Ніби й написав би щось щодо прогулянки, але й написати толком нічого. Вони майже завжди такі: лісок, озера, гори. Багнючка, щебінь, грунтівочка. Така от моя велобаварщина…
Читати далі »
|
Не полінувалися з Сашею та Танею залізти на Alte Peter. Ще й просвіт в погодних умовах злапали.
|
