Злапані моменти

Ніколи не починайте ЗСЖ (здоровий спосіб життя), адже це викликає звикання… (ц)

Приводом для цієї замітки стала ранішня розмова з О. та вчорашній забіг B2run. Мабуть, не всі знають, що B2run — то щорічний “корпоративний” забіг в Німеччині (компанії оплачують участь своїх працівників, які бігають, заходи проводяться згідно певного розкладу в найбільших містах Німеччини). Я приймаю участь в цьому дійстві вже вдруге і мав нагоду порівняти результати…

Власне, пряме порівняння буде коректним і ні одночасно. З одного боку, погодні умови минулого року були, прямо кажучи, так собі. З іншого, фізична форма теж. Хоча я й цього року полінувався толком готуватися, радше тренуючися пасивно. Чи то пак, несвідомо. Пару місяців тому почав читати книжку Метта Фітзжеральда (Matt Fitzgerald) “Біг 80/20: бігайте швидше, тренуючись повільніше” (80/20 Running: Run Stronger and Race Faster By Training Slower).

Коротко кажучи, Метт пропонує близько 80% тренувань проводити в дуже “легких” зонах. В інакшому місці, вже про тренування для роверистів, я зустрічав твердження, що частину велозаїздів можна (і навіть варто) заміняти/доповняти забігами подібного навантаження та тривалості. Так склалося, що з грудня 2015 я їжджу на роботу ровером, майже в будь-яку погоду. Небагато, лише 20 км на день (10 км в один бік). Звісно, я не приїжджаю в офіс, як кінь в милі, відтак “получається”, що “тренуюсь” за рекомендаціями Метта, позаяк повільно їздити мені не вдається.

Отже, якщо порівняти минулий та цей рік, а саме B2run, получилося:

• 2015: повний час 35’02”, average pace 5’45”, середній пульс – 168 уд/хв (мамма!), середня температура – 30.3ºC!
• 2016: повний час 29’54”, average pace 4’59”, середній пульс – 170 уд/хв, середня температура – 20.1ºC.

Зауваження:

• Під температурою мається на увазі температура навколишнього середовища. Годинник вміє записувати, позаяк має датчик. Звичайно, є похибка: за моїми дослідами, на рівні 20ºC вона складає близько +1ºC, ближче до 36ºC зменшується десь до 0.5º. В районі 0..+10º бреше градуси на 2-4 :)
• На Страві в результатах цього року фігурує трошки більший час, позаяк я зупинив годинник не одразу при перетині фінішної лінії. Для аналізу я взяв час офіційного заміру.

Які висновки?

По-перше, бігун в спеку з мене гімняний. То очевидно. Але не настільки гімняний, аби я програвав сам собі 47 секунд на кілометр. По-друге, якщо зусилля було порівняне (середній пульс раптом на 2 удари на хвилину різниться), то навіть відкинувши третину різниці у швидкості, все одно лишається пів-хвилини різниці. Враховуючи вище згадану книжку та несвідоме тренування за тією методикою – вона працює (ц).

За рік зможемо порівняти наступний раунд, вже тренувань з прицілом на результат…

Тим, хто все ще вірить в німецьку пунктуальність, рекомендую покористуватися послугами Дойче Бан. Тим, хто вірить в орднунг, — от вам казочка.

Ще минулого ТО Левеняти мене попередили, що наступного ТО треба буде замінити гальмівні диски разом з колодками. Звісно, я то десь “на фоні” пам’ятав, але саме “на фоні”. Тому в січні воно стало “новиною”, котра виявилася добре забутою старою інформацією.

Офіційний сервіс постарався і викотив рахунок у всього лише 1500 (чи щось там подібне, радше більше) ойро. Мало не вдавившися кавою (дзвонили по телефону, узгоджували) та спробувавши культурно перекласти фразу “Свиню під хвіст поцілуй” (хто не в курсі – див. кіно “Курлява Сью”), відмовився. Приїхавши забирати машину, взяв пропозицію, вирішив думати.

Біглий пошук з/ч показав, що лише на них, не беручи до уваги пластилінові речі та інший гній невідомого походження, різниця складає близько 600 ойро. Візит в майстерню біля хати показав, що послуги можна “здешевити” ще на добрих 150, щоправда, гарантії з власними з/ч не дають. Запит на оф. сервіс дав результат у вигляді листа, що вони поставлять з/ч, які я привезу.

Зібравши з/ч та прочекавши 2 тижні, поки на оф. сервісі буде час, приїхав до них. Даючи ключі від машини, надав прискорення работнічку, аби подивився, що в багажнику. На що він одразу відмовився і заявив, що вони “мали на увазі мої з/ч з логотипом пєугєота і ніщо інакше”. Тикання в писок листа від них же, де такого зазначено не було, ефекту не принесло. Титанічними зусиллями стримуючись спитати, чи чолов’яга знає російську (місцевої лексики різко забракло) відібрав ключі та поїхав.

Кулєги підсуєтилися і швиденько організували два телефони людей з руками з потрібного місця, то ж наступного дня я був в одного з них. Глянувши документи та звіривши сумісність з/ч та машини, чоловік поцікавився, якими мовами, окрім німецької, я розмовляю. Почувши список, посміхнувся і сказав “Ну то давай по-нашому. Я – з Києва.”.

Звичайно, все зробили, все працює, різниця в ціні – йо-хо-хо. Хоча з того, що я надивився в їх майстерні, прийшло усвідомлення, що б/у машину я й тут не куплю.

Тут і казочці кінець. Всім добра.

Вчора у велоклубі мірялися хто як руку ламав і якої рухливості досяг після того. Закінчилося все фразами “Sport ist Mort” (спорт – то є смерть) та “Treib Sport oder bleib gesund” (займайся спортом або залишися здоровим). Пореготали на славу — і ви посміхніться!