Минулої суботи, коли Юля з командою була на тімбілдінгу, мені зраня кортіло кудись вибратись, доки погода дозволяла. Прогноз не збрехав: під вечір все ж пішов дощ, то ж я вельми вчасно зганяв роверком за місто, закупився та помив машину (всім ясно, чого дощ пішов?).
Ще раніше протягом тижня Strava мене злегка доколупувала на тему “виклику” під назвою “Пригодницька поїздка”. Виклик полягав у тім, щоби крутити педалі більше двох годин (враховувався лише час руху) та помежи того поїхати якоюсь дорогою, якою раніше не їздив. Та то ж як два пальці… вказівники є, бажання катнути є, але взяти GPS все ж таки не завадило: двічі вказівники я провтикував і блудив, їдучи, як бачив.
Загальна ідея (моя) полягала в тому, аби поїхати до озера в Штарнбергу, на яке в мене є багато літніх планів. Машиною я там був пару разів, але крутити педалі по асфальту не хотілося аж ніяк. До слова, велодоріжка пару разів все ж перетинає асфальтовану дорогу, але йде повз потічок Вюрм (Würm) в основному парками (в межах населених пунктів) та лісом (помежи них). «Одичавша гейропа» навіть має шматочок дороги через ліс асфальтованої. В’їзд автомобілями та мотоциклами не тільки заборонений, а й унеможливлений. Краса!
По дорозі успішно наздогнав чувака на шосері, який винирнув перед мною раніше, з приводу чого показав йому (в спину) язика. Зрозуміло, що він просто десь пинявся, адже я не поспішав через ліс гнати, як навіжений, натомість смакуючи сонячну погоду та близькість потічка. Ну й зупинявся собі камеру перечіпити з місця на місце. Середня швидкість була близько 15 км/год. Протягом педалекрутіння крізь ліс десь начисто відпало бажання купувати шосер…
А ще тут, вочевидь, треба вводити поняття баварського кілометра. То щось трохи схоже до гуцульського кільометра, позаяк в мене біля хати вказівник каже, що до озера 22 км, але на практиці 25, блуди чи не блуди. Та й по дорозі вказівники, які кажуть, що я проїхав від одного до другого раптом 500 метрів, не дуже збігаються ані з думкою велокомпа, ані GPS’а.
Відео змайстрував собі по приколу, жодної художньої цінності воно не несе. Але їхати було весело, можна готуватись до закаточки в 100+. Крутіть педалі. Спокій зберігати не конче — а от радіти життю варто ;)
Щойно набрів на запис в блозі Павла Косенко щодо програми, яка одразу «псує» знимки, прямо під час зйомки. Думка: я настільки старий, що пам’ятаю часи, коли Павло знимкував пейзажі. Ггг :)
Одразу скажу, що мене просто задавила жаба стосовно Дякового поста "#wbtwd"; не тому, що я не їздив в той день ровером на роботу (якраз їздив), навіть не тому, що не зняв відяшки (але ж не зняв), а бо в нього кльова відяшка є, а в мене — не є. Жахіття. Жєба торжествує.
З такого страшного приводу торжества жєби я згадав, що в мене є надцять гігабайт необробленого відео з нашої сніжно-роверової прогулянки, що ми з Юльцею здійснили в останній день минулого року — закриваючи сезон — аби відкрити його знову першого січня року вже цього. Сів і з одного підходу зробив мацьопкий ролик. Правда, я дещо лопухаюсь ще з відео: часом кріплення зле виставлю, часом ще яка біда, тому оригінал так собі, як і його похідна.
Видел весной в зале много людей, которые готовились на море.
Странно: на море они не приехали… (замість епіграфа)
Якщо чесно, я й гадки не мав, що покупка велосипеда вчинить таке «диво». Крутіння педалей мені сподобалось і за літо я подолав ніяк не очікувані 908 км. Тут слід зазначити, що кілометраж набутий ровером, бігом, вплав, пішими походами.
Отже, як я вже сказав, не мала баба клопоту — купила поросє… А я купив не поросє, а роверко. Маючи компанію таких же пришелепкуватих і стан звичайного офісного айтішника-дохляка я лише посміхався на коментар продавців стосовно «за сотню-другу кілометрів приїдете на техогляд». Знав би я, як швидко та сотня-друга набереться…
7 парків — соло-закатка під настрій в неділю парками Львова.
До Янівського ставу сільськими дорогами та лісом з Ромком. Чудові лісові та сільскі грунтівочки.
МТВ на скелі Довбуша. Засраччя, багнюка, дощ, кам’янистий спуск, пальці болять від тиснення гальм. Шалена вкрутка в Сколе і …й собачий в плані посадки на потяг (за наявності квитків та багажних квитанцій — круто детективна історія). З Браммсом, Діваном, Ромком та Вєталем.
Минулопонеділкове соло (Назар сплив з теми) за маршрутом Солонка-Наварія-Басівка-Оброшине. Смачнюща кава біля оз. Глинна Наварія :)
Шкода, що гір було мало. Але так складалось. Зараз сподіваюсь дещо відігратись — тим чи інакшим чином — аби ситуація та зміни в житті не завадили отруєнню свіжим повітрям :P
